Вакцинація проти ВПЛ

Вірус папіломи людини (ВПЛ) — одна з найпоширеніших вірусних інфекцій у світі. Існує понад 200 типів ВПЛ, частина з яких може тривалий час перебувати в організмі без будь-яких симптомів. Деякі типи вірусу мають високий онкогенний ризик і можуть бути пов’язані з розвитком передракових змін та онкологічних захворювань.

Вакцинація проти ВПЛ є одним із методів профілактики інфікування найбільш небезпечними типами вірусу. Найбільшу ефективність вакцинація має тоді, коли проводиться до можливого контакту з ВПЛ, тому щеплення рекомендовано розглядати ще в підлітковому віці.

В Oxford Medical в Умані можна отримати консультацію лікаря щодо вакцинації проти ВПЛ, визначити доцільність щеплення та отримати рекомендації щодо подальшої профілактики.

Вірус папіломи людини — це група вірусів, які можуть уражати шкіру та слизові оболонки. Частина типів ВПЛ може спричиняти появу папілом або аногенітальних бородавок, а деякі типи високого онкогенного ризику пов’язані з розвитком передракових змін та раку.

Найбільш відомий зв’язок ВПЛ із раком шийки матки. Водночас вірус також може бути пов’язаний із деякими видами раку вульви, піхви, статевого члена, анального каналу та ротоглотки.

Важливо, що зараження ВПЛ не означає автоматичного розвитку онкологічного захворювання. У багатьох людей імунна система самостійно контролює інфекцію. Ризик виникає насамперед при тривалому збереженні певних типів вірусу.

Основне завдання вакцинації — сформувати імунний захист від типів ВПЛ, які можуть спричиняти захворювання, зокрема передракові зміни та деякі види раку.

Вакцина не лікує вже наявну ВПЛ-інфекцію і не усуває патологічні зміни, які вже виникли. Її призначення — профілактика нових інфекцій типами вірусу, проти яких вона спрямована.

Саме тому вакцинацію бажано проводити до початку статевого життя, коли ймовірність попереднього контакту з ВПЛ нижча.

При цьому навіть після вакцинації необхідно проходити рекомендований скринінг шийки матки. Щеплення та регулярні профілактичні обстеження не замінюють, а доповнюють одне одного.

Вакцинація може бути рекомендована дівчатам і хлопцям підліткового віку, а також людям старшого віку, які раніше не були вакциновані або не завершили рекомендовану схему.

В Україні з 2026 року вакцинація проти ВПЛ включена до Національного

календаря профілактичних щеплень. Безоплатна вакцинація в межах календаря передбачена для дівчат віком 12–13 років включно.

Якщо щеплення не було зроблено в рекомендованому віці, вакцинація може мати сенс і пізніше. Для дорослих рішення приймається індивідуально з урахуванням віку, попередньої вакцинації та ймовірності майбутнього контакту з ВПЛ.

Спеціально проводити тест на ВПЛ перед вакцинацією зазвичай не потрібно.

Якщо людина вже контактувала з вірусом або має позитивний тест на ВПЛ, це не означає, що вакцинація автоматично протипоказана. Людина могла контактувати лише з одним або кількома типами вірусу, тоді як вакцина забезпечує захист від визначених типів ВПЛ.

Водночас за наявності скарг, змін результатів цитологічного дослідження або інших показань лікар може рекомендувати додаткову діагностику.

Перед вакцинацією лікар проводить консультацію та оцінює стан здоров’я пацієнта. Важливо повідомити спеціаліста про алергічні реакції, попередні реакції на вакцинацію, хронічні захворювання та інші обставини, які можуть мати значення.

Вакцина вводиться внутрішньом’язово. Кількість доз та інтервали між ними залежать від віку, у якому розпочинається вакцинація, та інших індивідуальних факторів.

Для дітей та підлітків, які починають вакцинацію у рекомендованому віці, може застосовуватися дводозова схема. При пізнішому початку вакцинації в багатьох випадках використовується схема з трьох доз. Остаточну схему визначає лікар відповідно до віку та чинних рекомендацій.

Після введення вакцини пацієнт певний час перебуває під медичним спостереженням.

Як і після інших вакцинацій, після щеплення проти ВПЛ можуть виникати короткочасні реакції.

Найчастіше це:

• біль, почервоніння або припухлість у місці ін’єкції;
• підвищення температури;
• головний біль;
• загальна слабкість;
• короткочасне нездужання.

У більшості випадків такі реакції проходять самостійно. Перед вакцинацією лікар обов’язково оцінює можливі протипоказання та фактори ризику.